Збудниками інфекційних захворювань є патогенні мікроорганізми, як-от бактерії, віруси, паразити або грибки. Ці збудники можуть передаватися від людини до людини або ж опосередковано через інші заражені організми чи предмети.

До інфекційних також належать зоонозні хвороби — недуги тварин, які можуть передаватися людям.

https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya

ПОРАДИ УЧНЯМ ПРИ ЗДАЧІ  ЗНО

Як підготуватися до здачі ЗНО:
o спочатку підготуй місце для занять, забери зі столу усі зайві предмети,
зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
o можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами,
оскільки вони підвищують розумову активність, не потрібно
перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи,
тощо;
o склади план своєї роботи, перед тим визнач – хто ти є ? – сова чи
жайворонок;
o важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: «Я
займаюся чи готуюсь», «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;
o починай із найважчого, але посильного, легше і приємніше залишай на після
обіду;
o змінюй заняття із відпочинком (психологи встановили, що оптимальна
тривалість заняття 30-40 хв., максимум уваги досягається після 10-15 хв. від
початку роботи, тривалість перерв у першій половині дня не повинна
перевищувати 5-10 хв., у другій половині дня тривалість кожної наступної
перерви збільшуйте на 5 хв., не забувай у час відпочинку робити зарядку,
займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто
повністю відволікатися від навчання на короткий час);
o тренуйся щоденно робити тести, роби це із годинником;
o не потрібно заучувати напам'ять певні тексти, вчися робити короткі записи,
нотатки, регулярно їх переглядай;
o регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви
вивчали новий матеріал, а згодом через добу, кожне наступне повторення
повинно бути коротшим попереднього;
o займайся самопереконанням, при всій свій простоті, це є дуже дієва зброя;
o повторюй про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний» і
т.д., «Я напишу добре тестування».

У день ЗНО:
 Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе
повинен існувати лише текст завдань і годинник.

 Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь, двічі
прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе
вимагається.

 Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не
сумніваєшся.

 Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб
згодом до них повернутися.

 Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і
добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до
помилок.

 Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забудь про
попереднє.

 Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему.
Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

 Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді ,
то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

 Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і
однозначна на перший погляд.

 Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм логічним мисленням
допоможе тобі.

Психологічні поради батькам: «Зовнішнє незалежне оцінювання. Як
підтримати свою дитину?»
Шановні батьки, психологічна підтримка – це один з найважливіших
чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить
часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, – «якщо ти …,
то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, –
«подивись, як інші стараються…» тощо.
Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні
здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину –
значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність
особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає
значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє
задоволення від її досягнень або зусиль.
Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями,
створивши у нього установку: «Ти можеш це_зробити!».
Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і
бажання зробити наступне:
 
 забути про минулі невдачі своєї дитини;
 допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим
чи іншим завданням;
 пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

про навчальні проблеми п’ятикласників

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Наслідки:

· У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.

· Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.

Ознаки успішної адаптації:

· задоволеність дитини процесом навчання;

· дитина легко справляється з програмою;

· ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;

· задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

· змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

· небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.

· прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

· небажання виконувати домашні завдання.

· негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.

· скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

· неспокійний сон.

· труднощі ранкового пробудження, млявість.

· постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти ?

· Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

· Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій. 
Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі - ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці. 
Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом'якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є: 
- штраф; 
- громадські роботи; 
- виправні роботи; 
- арешт; 
- позбавлення волі на певний строк. 
У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків. 
Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.
Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.
Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх: 
- застереження; 
- обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу - за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;
- покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх за¬лишення визначаються законом.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо. 
До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ - від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ У КОНТАКТАХ ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону:

1. Не ходи по вулицях один в пізній час без дорослих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах). 
2. Не відчиняй двері квартири стороннім людям. 
3. Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах. 
4. Не наближайся до п'яних та до людей, які поводять себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачених дій. 
5. Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам'ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, обтяжує вину. 
6. Не носи з собою предмети (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.
7. Не будь надто впевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися за допомогою до дорослих.

Як треба себе поводити, якщо тебе затримали працівники міліції:

1. Не тікай та не чини опір працівникам міліції. 
2. У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права повинні відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють. 
3. Будь чемним із працівниками міліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами. 
4. Знай свої права. Вимагай від працівників міліції пояснення причин твого затримання та обов'язкового роз'яснення твоїх прав.
 5. Не бреши, якщо не хочеш говорити правду. Краще мовчи - ти маєш на це право. 
6. Обов'язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості і твої батьки через це не будуть знайдені, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на ЗО діб, а це на користь тобі не піде. 

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину. 

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам'ятай:

1. Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з'ясування його особи. 
2. При складанні протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім'я, свій вік та адресу). Це дозволить швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками. 
3. Дуже важливо, щоб протокол затримання був оформлений правильно. Тому перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам'ятати його зміст, а також дату та час твого затримання. 
4. Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником кримінальної міліції у справах неповнолітніх. 
5. Тобі зобов'язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам. 
6. Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом із дорослими.
7. Міліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з'ясування твоєї особи. 
8. У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред'явлено звинувачення. Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити і до слідчого ізолятору. 
9. У слідчому ізоляторі неповнолітні мають перебувати окремо від дорослих.

Якщо тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе - зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави. 
Більш детальну інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України). 
Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.
Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.
Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що: 
- батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів; 
- батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
- батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
- батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами. 

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку.
Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків. 
Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров'ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).
Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст, 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. 

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків: 
- ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів)); 
- ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів)); 
- ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);
- ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність). 

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлен¬ня батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті. 

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. 
У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. 
У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. 
У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років. 
Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

СКАЧАТИ ДОКУМЕНТ

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П`ЯТИКЛАСНІИКІВ

· Головне - абсолютне прийняття дитини з усіма її перевагами і недоліками. Це запорука взаєморозуміння в сім'ї.

· Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня і зручне робоче місце.

· Постарайтеся зрозуміти, з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи в основну.

· Надихайте дитину на розповідь про свої шкільні справи.

· Регулярно розмовляйте з учителями Вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємини з іншими дітьми.

· Допомагайте дитині робити домашнє завдання, але не робіть їх самі.

· Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

· Ніколи не приймайте рішення поодинці. Коли батько і мати суперечать один одному – дитина не буде слухати жодного.

· Що стосується подарунків – ніякої надмірності. Ми розучилися відмовляти дітям. Відмова приносить більше користі, тому що навчає розрізняти необхідне від надмірності.

· Особливо значні зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті відбуваються зміни.

· Об’єднуйтесь зі своїми близькими. Сім’я – це приватна республіка. Все повинно відбуватися разом: миття посуду, покупки, прибирання, вибір розваг, маршрути поїздок.

· У всьому дійте власним прикладом. Вимагати від дитини можна тільки те, що робиш сам.

· Радійте досягненням своєї дитини разом з нею. Не дозволяйте собі порівнювати його з іншими дітьми. Давайте оцінку вчинкам дитини, а не йому самому.

· Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

· Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

· Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

· Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

· Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

· Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

· Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

· Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

· Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

· Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки

Б — будьте при дітях витриманими в своїх вчинках.

В — вас запитують — уважно слухайте, дайте відповідь.

Г — говоріть з дитиною у зрозумілій для неї формі.

Д — дайте можливість дитині винайти самостійність.

Є — єдність між педагогами і членами сім'ї — запорука успішного виховання.

Ж — життя дитини повинно бути заповненим посильною працею.

З — знайте: основи виховання завдаються з раннього дитинства.

І — ігри — запорука здорового фізичного розвитку дитини.

К — корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.

Л — любов до рідного краю виховуйте з дитинства.

М — мама і мир — найдорожче для дітей.

Н — не говоріть дітям неправду.

О — одяг має бути охайним.

П — прагніть завжди чинити з дітьми справедливо.

Р — розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — трудитися навчайте з раннього віку.

У — успіх,у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім'ї.

Ф — фізкультура повинна стати для дитини улюбленим уроком.

X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.

Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів

Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.

Ш — шум — ворог здоров'я дитини

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилася до всіх з любов'ю, дотримуйтесь цих порад самі.

У дітей часто виникають запитання, на які вони не можуть знайти відповіді самостійно. Напряму звернутися до дорослих ‒ батьків чи вчителів ‒ часом соромляться, не довіряють, бояться покарання, а іноді просто не мають такої можливості. Сьогодні в Україні здійснено важливий крок до того, аби діти не залишалися наодинці зі своїми проблемами, а могли поділитися наболілим і отримати кваліфіковану допомогу.

За ініціативи Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» з 2013 року в Україні діє Національна дитяча «гаряча» лінія. За номером 0 800 500 225 та коротким номером для дзвінків з мобільних телефонів 772 кожен охочий може отримати безкоштовну інформаційну, правову або психологічну консультацію. На «гарячу» лінію можуть звертатися не лише діти, але й дорослі ‒ батьки, вихователі, вчителі – для консультування з питань порушення прав дітей

Досі в Україні не було загальнодержавної дитячої «гарячої» лінії. Створення такої структури, де працюють висококваліфіковані фахівці з відповідною підготовкою, є важливим кроком у сфері правового консультування дітей.

Прочитати інтервью з менеджером Департаменту Національних гарячих ліній Альоною Кривуляк